Цитата:
Сообщение от vitaya
Плодьі пожинать будем в старости. На нашем примере учатся наши дети.
|
От напевно дякуючи темі дещо починаю розуміти.... хоча й не до кінця
Нераз чула, як тато казав мамі, що від мене на стрості стакана води не дочекаєшся. Обідно, не можу передати навіть як.
А ось передісторія, я так здогадуюся.
В мене бабця довго лежала, але при здоровому глузді, дякувати Богу. Це батькова мама. Ми жили разом. Я була школяркою/студенткою. І догляда її я. Ну там переодіти, натерти, їсти принести, побалакати, дотягти до ванної, витягти потім звідти. Ніби й не повна була кілограм 70, але було важкувато, тим більше, що дуже все переживала, щоб вона не послизнулася і не зробила собі чого гіршого. Потім прала тряпочки і простиньки. Бо ні памперсів для дорослих, ні машинки пральної ще не було. Загалом доглядала її внучка (я), а не діти.
Думаєте тато починає розуміти, що не показав мені прикладу?
Але з кого ж я тоді його брала?
І щодо гаджетів) Мені 35. Я теж не маю поняття чим смартфон від айфона відрізняється і ще моря слів не знаю, і програми не ризикую навіть найпростіші на комп ставити. Зате знаю про пасинкування помідор)))))
Ну і справді, поки дитину навчиш ту саму ложку в руках тримати, то ого-го)))))
Мама коли на роботі ворд освоювала, то не раз дзвонила мені. І я вдома сиділа і разом з нею по телефоні 100 раз одне і те саме шукала і робила. Що кому як дається. Зате вона по законах таке всяке памятаю що я і за 200 раз не запамятаю напевне.
Зараз як бабця починає мені доказувати щось там про мобільний тел, то я відразу кажу "добре! як скажете!" аж тоді вона починає слухати)))) Але то ненадовго)))) Мені вона в дитинстві казку про 12 лебедів разів 1000 розказувала! Бо любила мене! Тому стараюся по мірі можливості тішити її!
Жаль тільки що з батьками так не склалося(((