Цитата:
Сообщение от Pixie
А я свій молодняк мумифікувала смужками агроволокна ще пару тижнів тому.
Заодно і повторно закутала метасеквойю і кущову півонію. Перше укриття їхнє - шалашики із підложки для ламінату - порвала якась скотина і розкидала по двору. Перемотала шалашики із агроволокна.
Вранці сьогодні ще все було добре, а тоді дивлюсь, а метасеквойка розкутана, половина укриття висмикнута. Пішла на вулицю, а там тупо повиривані шматки агроволокна валяются навколо, все розпатране. На півонії здається пошкодили ростову бруньку на одному з 5 маленьких побігів :
Оцей шалаш був з 1 боку розгорнутий і порваний на бахрому. Він зверху міцно прив'язаний до конструкції типу фігвам із кілочків.
Зла як чорт  Як думаєте, це коти чи собаки? У мене в собак тічка (вже закінчується нарешті), то кобелі стадами ходять. Але я не розумію який сенс собаці драти шмаття з агроволокна? Там ні їжі нема, нічого. На кішку грішу, може його вітром ворушило а вона "полювала". Але знову ж, як і нашо вона повиривала б шматки тканини по 20 см? 
Короче не придумала нічого кращого, ніж закутати волокно назад і обмотати частенько скотчем. |
Аничко, дуже співчуваю Вам.
Хто може зробити таку шкоду? А будь-хто. І чотирьох лапі, і ті, хто на двох.
Як показує моя практика, ні замки, ні забори-загорожі, ні дружба, ні сусідство, ні вік не мають вирішального значення.
Дуже бажано, звичайно загородитися (всю ділянку). Але я не маю можливості загородити все – завелика територія. Загороджена тільки невелика частина біля будинка. Від небажаних гостей зачиняю фіртку, ворота. Люди(?) все одно скачуть через забори, як тварини. Від собак взагалі немає ніяких захистів. Коли в мене був Амур (мати – московська сторожова, батько – німецька вівчарка), 17 років з ним не мала ніяких подібних клопотів. Охорона працювала завжди. Не раз він ловив на нашому подвір’ї любителів побавитися чи поживитися за чужий рахунок. Всі знали його розум та силу, й після деяких інцидентів більше не наважувалися на провокації. Тепер мою німецьку вівчарку тупо зачиняю на замок у будці на дальньому дворі у час тічки. Можливо це й жорстоко. Але не бачу іншого виходу. Тоді, хоч пси перед хатою не товчуться, забори не підкопують, квіти не товчуть й мене не доводять до сказу. Покусати сама була готова винуватців (псевдогосподарів) і дуже жаліла шкідника – вічноголодну собаку не дуже близьких сусідів. На весні вона втекла у пошуках їжі, зробила підкоп під мій паркан, і цепом наробила мені «порядків» у розарії. Могла цю … на місці вбити, задушити голими руками, але … подивилась на нещадне голодне не собаку, собача .. і стало її до сліз жаль. А у неї вдома – цілий виводок «діточок»… Пішла до сусідів і серед ночі спробувала привести їх до тями. Та їх не діти власні, не тим паче собака не цікавить. Живуть у свою «радість». На повну. Можна тільки плакать, ні слова, ні вмовляння не доходять…
Ну поплакалася своїм, тим хто зрозуміє, й досить.
Тепер про гарне.
«На півонії здається пошкодили ростову бруньку на одному з 5 маленьких побігів», -- тут можу досить впевнено й чітко сказати улюблену свою мантру: «Все буде добре». Зламана одна брунька не вб’є півонію. Хоча все дуже не приємно.
Але можливо звернути увагу на дещо інше. А саме: придивитися до того чи внаслідок цих «ігор» не витяглася занадто високо з ґрунту коренева шийка. Тоді рослини потрібно поправити, посадити на місце. Можливо, рослина була розхитана. Тоді треба ще раз пролити водою не зважаючи на сніги-дощі, щоб ущільнився ґрунт.
Аню, перевірте, ще раз не тільки верх, гілки рослин, а спробуйте заглянути у корінь.