моя думка - у всьому потрібен талант. Особливо у мистецькій сфері. Можна вчитись роками у найкращих вчителів і залишитись бездарністю. А можна бути неосвіченою самоучкою і стати генієм і світочем. Наприклад недавно читала багато про Катерину Білокур, після того як трапилась
оця стаття
Ну і другий нюанс можливо залежить від особистого сприйняття, бо таки багато людей дивляться російське кіно і серіали. А я не можу. Нікого не хочу образити абсолютно, але я реально кіноман і дивлюсь дуже багато фільмів і серіалів. Тільки не російські, бо за дуже рідкими винятками це просто шлак.
Я не знаю, чому і де учаться російські актори, але я вже дуже давно не сприймаю кінопродукцію сусідньої країни. Задовго до початку війни.
Приклад:
Недавно запустила серіал Доктор Ріхтер - це росіяни купили ліцензію на зйомку клона Доктора Хауса.
Це таке убожество
. Ці діалоги рівня драмгуртка початкової школи... Ці недолугі потуги акторської гри
При чому - там Серебряков, який начебто стара гвардія. Ну він звісно не найгірше грав, але весь інший акторський склад викликає огиду. Реально, я б не змогла таке дивитись навіть в умовах тотальної відсутності інших розваг.
А це ще й серіал із типу дорогих і якісних! Основа сценарію куплена в талановитих сценаристів, не треба вигадувати сюжет. Треба просто зіграти нормально. Але щось пішло не так... Там не те що "не вірю" там хочеться кричати "виключіть це негайно". Фуфуфу
Не знаю як мені тепер розбачити ту бездарь Міхалкову
Не додивилась навіть 1 серію, не змогла.
Про більш дешеві численні "мєнтовські" шедеври і мелодрами із висмоктаним з пальця сюжетом я взагалі мовчу, у мене від них око сіпається.
В США звісно теж трапляється якась халепа типу Кірстен Стюарт (це та що в Сумерках). Яка взагалі не вміє емоції передавати, морда цеглиною і завжди однаковий тошнотний вираз. Але вона там 1 на 1000 така. Навіть серіальні актори живі, прекрасно грають, і не викликають враження що вони читають з листочка, при чому текст вперше бачать.
Звісно, це виключно моє імхо, і повторюсь - я не хочу нікого образити, бо ж на колір і смак всі фломастери різні. Але тих (на пальцях перелічити) акторів російської школи які дійсно були улюбленими - уже майже всіх нема. Таких, як Абдулов наприклад. А те що є... я не цінитель
.
Хоча якщо вже зовсім чесно, то я радянських еталонних і "всім відомих" фільмів більшу частину не бачила, і що характерно - нітрохи не шкодую. Іронію судьби вперше подивилась років 5 тому повністю, випадково.
І Толстого з Достоєвським я терпіть не можу
А от все британське - від літератури до кіно - обожнюю, в тому числі і акторів.