і не дивилась, і не читала першоджерело. І навряд чи буду
читати
Я тут подумала, що мабуть крім персональних смаків, ще грає роль покоління. Помітила що люди, уже буквально на 10 років старші за мене
переважно не люблять фентезі. При чому це люди з якими я дійсно дружу і маю дуже багато спільного. Крім смаків у плані культури - музика, кіно, книги.
Ще трохи старші, скажімо покоління моїх батьків, взагалі вважають що казочки дивитись і читати - то прерогатива дітей. А мені краще красива і видовищна казочка про хоббітів, ніж якісь страждання і рефлексії.
Наче мало в житті поганого, щоб іще чужими і далекими мені проблемами пройнятись
І це не погано, просто всі ми різні, і вподобання у всіх різні. Якби всім подобалось одне - була б смертельна нудота.
Плюс у мене специфічна освіта в анамнезі: спеціалізована гімназія, де ми вивчали культуру англомовних країн, потім універ з упором на ту ж культуру - як бонус до вивчення мов. Тобто в моїй освіті набагато більше місця займала зарубіжна література і культура, ніж російська. Про що я ні секунди не шкодую
Бо це мені відкрило такий великий і різноманітний світ.
Так що російських класиків я читала тільки тих, які подобались - Булгаков, Ільф і Петров по кілька разів перечитані. А Толстих і т.д. я не сприймаю, це не моє.
Занадто багато драми у її найгіршому, депресивному прояві. Шевченка нашого, Кобзаря і пророка, теж не люблю до речі. З тої ж причини.
Ми часто говоримо про це з чоловіком. У нас різниця майже 9 років. Коли я пішла в школу в 91 році, він через 2 роки уже випускався. У нас була принципово різна освіта, абсолютно різна база для становлення особистоті і формування культурних смаків. Та що казати, ми різну історію вчили, не те що літературу.
Мені дуже пощастило, що він уже на власних захопленнях сформував інший світогляд і зараз у нас з ним смаки сходяться. Ну майже
фільми по коміксам, які я люблю і чекаю, він теж не доганяє. Але я працюю в цьому напрямку
