Цитата:
Сообщение от Лешик
Гоняли нещадно, ибо до сих пор, если в руках у меня книжка, я глохну: гранату над ухом взорвите - не услышу. Фонарики от меня прятались (мама в детстве со свечкой под одеялом читала, потому стерегла), свет включить нельзя было: цербер (мама) сторожил бессменно. Но! Голь на выдумку хитра  в окошко моей комнаты уличный фонарь заглядывал, а лампа там стояла мощная. Книжка - под подушку вместо кукол (это дозволялось), а потом аккуратненько занавесочка приподнималась и голова с книжкой под неё засовывались. Правда нужно было быть настороже (тяжко было не отключать сознание): чуть только шаги, лёгким движением руки занавеска откидывалась и глаза закрывались. Лет 7-8 так читала, а потом раз бдительность потеряла - и усе. Скандал страшнючий был. Но зрение тоже 100% сохранилось. |
Цитата:
Сообщение от irina s
Я тоже из компании фанатов книг. С детства. У меня в качестве убежища был чердак.
|
Також коли в книжці - мене тут немає... А одним з улюблених місць читання була стара височенна яблуня у нас біля хати. З її вершечка було видно другий кінець міста... Там мене ніхто не міг дістати.
Ще любила на дахах читати - майстерні (понижче) і хати (повище). Ну з ліхтариком під ковдрою - це вже класика... А от в студентські роки полюбила читати у ванні, по кілька годин відмокала, тільки час від часу гарячої води доливала...
Багато було улюблених книг, з дитинства - Пеппі Довгапанчоха, та й зараз люблю казочки типу Мумі-тролів почитати.
Останнім часом погладаю в книгарні на нове видання Дюни Ф.Герберта, читала колись замолоду, хотілось би ще раз перечитати... Та й видання таке красиве...
Але зараз більш виважено підходжу до вибору книг. От як є книги, які раджу прочитати, так само є і такі, яких читати НЕ раджу... Залишається після них такий осад неприємний...