Цитата:
Сообщение от Кошка Ш.
... ищите источник...
ЗЫ: А я одна начинаю чесаться, когда про вшей думаю?
|
Це мені зараз смішно, бо з онуками проводять профілактику невістки, до речі, мені жалілися, що ДУЖЕ дорогий Хранцузький засіб виявився неефективним...
Мої відносини із вошами-гнидами такі цікаві та смішні, що можна довго розказувати...
Завдяки моїй мамі, я до 1976 року не знала, як та гидота виглядає. А коли мій первісток підхопив у лікарні - дуже уважно зібрала всю інфу.
Джерело виявити - саме головне! Бо коли у відділення поступила хвора дівчинка із ... еее... не дуже гарної сім"ї (її маман утримувала "малину" і кожного року народжувала дітей від невідомо-кого, щоб не попасти у в"язницю за вбивство) медсестра нас, молодих матусь, одразу попередила. Тоді вперше я почула все необхідне про воші та остриці, боротьба з якими тривала весь час, поки всі мої троє дітей не підросли. Після дитсадка, де дуже тісний контакт, стало трохи легше, але все одно контроль був постійний.
У нас в місті була одна багатодітна сімейка (дітей штук 7-8), старша донька із якої ходила в одну групу дитсадка із моїм старшим сином, а близнючки - із середнім сином. Виховательки завжди ретельно перевіряли зранку небезпечних дітей, і коли виявляли щось у голові, то алгорітм був єдиний - мати дітей, яких не принімали у дитсадок, мовчки вела їх до парікмахєра, і наголо стрижених дітей повертала в дитсадок.
Мої діти знали, що коли я їх кличу "на сонечко" або "під лампочку" - треба слухатися. При чому у мене самої до того свербіла голова, що я іноді, коли мама довго не приїзджала, просила знайому медсестру перевірити моє волосся.
Моя теорія така: воші живі та сухі гниди постійно супроводжують людину. Вони активізуються, коли хвороба приводить до створення комфортних умов - це підвищення температури волосяного покрову голови. Гніди, як яйця в інкубаторі, розвиваються, а живі не тікають, а відкладають нові гниди.
