дааа, німці у вас дівчата шикарнющі! Я теж дуже мрію ще колись завести повнорозмірну вівчарку
Але поки що нема можливості
Не пам'ятаю, може я й писала в 16 році. У нас була маленька, але дуже хоробра і розумна вівчарка, Дейнеріс - Денічка. Моя перша в житті собака.
Вона подарувала нам 4 місяці щастя, але потім вирішила втікти на радугу. Ентерит. Не змогли врятувати, 5 діб не спали, кололи щогодини уколи. Та на жаль... Вже потім узнали, що в той же період ентеритом покосило в нашій місцевості багато цуценят і дорослих собак.
Хоч вона була з нами дуже мало, вона залишиться в думках назавжди.
Цей болючий урок навчив мене, що таки не можна брати собаку у невідомо яких власників і що прививки, в тому числі набутий від привитої матері імунітет - це надзвичайно важливо.