[Pixie]

я вже писала колись, у мене бабуся з дідом були затяті дачники. На своїх 4 соточках в межі міста вирощували все - і городину на поїсти і на закатки, і сад був, і кущі плодові, і навіть обліпиха з агрусом у них там росли.
Бабуся - провізор, чудовий спеціаліст у своїй сфері була. Дід - інженер, теж дуже його цінували на роботі. Після виходу на пенсію, бабуся ще років 10 працювала у приватній аптеці, а дід взагалі допомагав дітям (батьку і тітці) вести бізнес. Пенсії у них були достатні, щоб робити накопичення. Плюс зарплати. Не бідували, коротше.

Батько їм все нудив - нашо вам та дача, ви шо огірків купити не можете, то давайте я вам куплю. А вони казали що у дачі - їхнє здоров'я і енергія. І воно так і було, теж писала вже, вони в 80 виглядали і почувались краще, ніж деякі 60-літні. І набагато краще, ніж їх однолітки.
А потім у діда перший інсульт, дуже тяжкий, бабуся зірвала собі спину, поки доглядала за ним. Потім було ще 2 інсульти. Після першого продали дачу. За минулі два роки з них залишилась половина, на очах тануть і вгасають, тепер у них болить все, і хворі з усіх боків. Це дуже сумно спостерігати. Ще три роки тому вони були повністю незалежні і відносно здорові літні люди. А тепер...

Так, я розумію що трошки не в тему, мої ніколи нічого вирощеного не продавали)).

Але це до питання чому старі не хочуть лежати задравши ноги. Бабуся завжди казала про свою подругу - "Дина как села в кресло перед телевизором, так больше и не встала. Я так не хочу"
Подруга молодша була за неї на 7 років, а діда - на 12, і вже 6 років її нема, а останні 5 вона доживала розвалюхою. Мої старі їй носили на 5 поверх сходами продукти, бо вона не могла вийти.