Я виросла прямо на березі Кременчуцького водосховища, так мама в бінокль за мною дивилась коли я на пляжі була, тоді ще тополі на березі були маленькі і пляж було видно з вікна.
А потім я раз дуже сильно вигребла, за те що грались в квача на бакенах, що їх в річпорту зібрали на зимівлю. Тобто ми по них скакали, по круглих, катаючихся по землі 3-4-метрових шматках заліза вагою в кілька сот кг кожен. В бінокль мамі якраз було видно гарно всіх учасників веселої гри. Ох ми всі тоді й отримали на горіхи
