У мене взагалі царство лободи, хлама і будматеріалів. Але основна проблема - над всим цим бардаком кружляє злий чоловік з криками "Нічо не сажать тут!" і бурчанням "Знову понасадила фігні всякої, коли ти уймешся уже". А потім він ще з косою виходить...
Відбила собі на перспективу шматочок двора де мені дозволили садить свої красоти, але після того як поставимо там маленький парканчик (хз коли це станеться).
Воюєм, коротше...
Часу на ландшафтні дизайни не вистачає, сил теж. То я вирішила радіть тому що є, а не сумувати через те, чого нема. Буяє клумбочка ірисів посеред хаосу - і прекрасно. Піон зацвів - чудово. А те шо навколо все страшне - ну і біс з ним.