Хрущик

Доброго дня!
На форумі не давно, поки читаю і шукаю "свої" теми.
Про запашні трави - дуже люблю, хоча не все їм, дещо просто для краси, понюхати й до колекції.
Улюблені-традиційні:
кріп - на зелень і насіння (насіння, правда, беру поки в мами; насіння додаю у випічку, маринади, зрідка в чай - коли проблеми зі шлунком чи переїла масного) + петрушка (мееееееее:) весь сезон гризу, як шалена:)
Далі їде грибна трава. На неї нас із мамою підсадила років з 8 моя подруга, але ми її використовуємо не так, як було зазначено вище: висушуємо зриваємо верхівки, листя з квітами в період цвітіння, подрібнюємо, висушуємо, раніше на горищі, тепер по-модньому на сушарці... Доки трава зелена, то пажитник дуже сходий на звичайну люцерну. Коли ж бадилля висихає в приміщенні з’являється відчутний запах білих грибів; далі в щільну коробку чи банку і на кухню. Ну а потім - пучку грибної трави додаємо в тушковані чи смажені гриби, овочеві рагу чи соте, картопляну юшку тощо - в готову гарячу страву перед тим, як вимкнути каструлю. Важливо не переборщити - інакше страва матиме гіркуватий присмак. Так нас навчили - так ми й робили. Роки три тому я дізналася, що "правильно" присмачувати насінням - не пішло. І насіння дає, якна мене, менш відчутний запах і більше гіркоти, ніж бадилля. Ми ростили обидва пажитники - голубий і жовтий... Різниці в смаку чи запаху не відчули, хоча грядці рослинки мають різний вигляд. Єдиним недоліком грибної трави є те, що її любить попелюха - і не побризкаєш.

---------- Post added at 12:19 ---------- Previous post was at 12:05 ----------

Далі по улюбленості, певно, йде м’ята - на чай і на квас. М'ятні грядки нам дісталися разом із хатою - три чи чотири сорти, які не знаю. На око: так звана "холодна" (з довгими білуватими листочками), перцева (з округлими, темнозеленими, мені вона найбільше смакує) і кучерява (мити голову, як в дитинстві:). За селом на луці повно ще дикої болотяної м’яти, але тут вона пахне не так, як в дитинстві :) і на смак ні мені, ні чоловікові не йде. Хоча через її недоліки - надто різкий міцний запах - для букетів саме те, що треба.
Меліса (два роки рощу і малувато, чогось паганенько росте), не можу на чай насушити чи настоянку зробити.
Два види котовника (непета) - котовник котячий і котовник декоративний. Котовник котячий в часи мого дитинства називали мелісою і справжню мелісу я побачила лише два роки тому, виростивши з насіння. На запах і смак мені більше сподобався гібридний к. декоративний міні. Варто зазначити, що в свіжої і висушеної трави аромат і смак різниться - сушена смачніша. Сіяла ще торік закавказький котовник (насіння купувала в ботсаду ім. Гришка) - не зійшов.
Торік посіяла монарду - ботсадівське насіння не зійшло, а "Геліоса" з пакетика аж дві бадилини. Запах сподобався, але нічого бергамотового я в ньому не вловила. Монарду спобую виростити ще раз розсадою. Хоча б ради того, що це оспівана "червона рута".

---------- Post added at 12:32 ---------- Previous post was at 12:19 ----------

Шавлія лікарська - на чай і для полоскання. Якось у мене скінчилася своя шавлія і довелося купувати в аптеці - пити не можливо, сіно якесь. Своя значно запашніша і смачніша. Шавлія мускатна - випадково виросла замість лікарської - довго не могли врубитися, що це за лопухи... лопухи доволі декоративні, але без практичного застосування.
Материнка - на жаль, тільки в чай, бо в чоловіка на нашу українську материнку була алергічна реакція (на покупне імпортне орігано не було, хоча те саме Origanum vulgare). Але імпорте насіння не зійшло.
Чербець - ще одна трава дитинства. Коли приїжджала до бабусі на канікули, то однією з червневих розваг завжди було "йти по чебчик" в яри за село. Була приємно здивована, що чебрець (тим’ян) чудово росте на городі чи в саду і навіть служить для створення клумб. Але на чай я все таки консервативно збираю траву в лісі - це вже обряд :) і лісовий чебрець, як на мене запашніший, на кожній галявинці - інший запах.

---------- Post added at 12:41 ---------- Previous post was at 12:32 ----------

Острогін (він же естрагон і тархун). Спершу треба було з'ясувати, що український острогін, який додають у квашені огірки і чарівний тархун - одне й теж :) Потім я його насіяла мамі - і весь куток приходив по "віники". Тепер і в мене росте. На жаль, тархуновий аромат ні на Київщині, ні на Вінничині не проявляєтья сповна - сонця не вистачає. Але все одно трава корисна - хоча б для квашених огірків, вони тоді твердіші і запашніші. Для маринаду м'яса. Ну і молоде береневе бадилля (десь аж до кінця квітня) йде в салати. Потім воно стає надто запашне і жорстке. Квас на острогоні я не наважилася поки зробити - не пахне він мені тархуном.
Любисток - в салати мені він не йде однозначно. Чай - дуже під настрій, хоч він і супер корисний на печінку. Хочу наважитися якось звати цукати з кореня, але не можу розмножити. Як привезла від мами два корінці, так і росте два кущі. А покупне насіння не зійшло. Зате мити голову любистком - просто магія.

---------- Post added at 13:04 ---------- Previous post was at 12:41 ----------

Канупер - моя "золота трава". На жаль, мій єдиний дорогоцінний привезений кущ торік зжерла попелюха. Доведеться знову їхати і просити в маминих сусідок. Чомусь тут на Вінничині мені ніде не вдалося нашукати-попросити-купити. Чай із канупера - 1 сухий листок на склянку окропу - моє незамінне чарзілля від мігрені. Тому стратегічний запас має бути завжди. На щастя, це економна трава - лише 1 листочок. Молоде листя кануперу (десь до початку-середини травня. длі стає надто запаше і гірке) добре смакує в овочевому чи м’ясному салаті - але тут варто не переборщити: 1 листок на 2-3 порції і дуже дрібно покришити. Ну і при маринуванні м’яса - 1-2 листочки на півкіла м’яса подрібнити в маринад (при зпіканні не додавати) або 1 листок покласти в середину згорнутого рулетом м’яса перед запіканням (тоді не додавати в маринад). Канупер дуже сильна трава і з нею головне - не перестаратися, бо тоді в страві буде лише канупер :) Ну і в часи мого дитинства бабусі використовували кануперове листя для лікування ран, гнійників, опіків. Це була та сакральна трава, що росла в кожному садку, як мальва, любисток і чорнобривці, я була здивована, що в інших селах є страші люди, які про нього не чули. така от фольклористика :(
До речі про чорнобривці - вони мені так смачно пахнуть, що я б їх усі поїла, а не можна, бо отруйні. Але сушені пелюстки йдуть на ароматизацію чаю, а свіжі -салату (але в дуже незначній кількості). Ну а мама вже багато років щовесни п’є чай із чорнобривців для підняття імунутету. Для цього сушить собі квіти щороку. З розрахунку на вагу - 3-5 квіток запарити окропом настояти 15 хв і випити на тшесерце за півгодини до їжі - протягом місяця. Діти й особи до 40 кг - 1 квітка, худорляві панни до 50 кг - 2 квітки... пані від 60 кг - 5 квіток, але не більше. Вагітним - не можна. Цікаво, що рецепт не від знахарки - а від терапевта з поліклініки. Загалом чорнобривці, як і любисток та материнка, вважаються жіночою травою, їх п’ють не лише для підняття імунітерту навесні, але й для профілактики жіночих хвороб, проте чоловікам не шкодять.