Ph@ntom прочитала ваші пости, аж заплакала. Дуже шкодую що дідусь мій коханий помер коли у мене в голові ще вітер гуляв, він багато розповідав, але щось забула, щось він про радянську владу, війну і Голодомор мені розказував так би мовити в адаптованій, дитячій версії.
Зате чоловіка дідусь досі живий і при повному глузді, от тільки не бачить і не чує майже нічого, бо на фронті втратив одне око і слух, а за все життя вціліле око сильно здало. Але розказує він нам і про війну, і про нквс
. Чоловік молодець, додумався писати діда на диктофон.
П.С. Пішла перебирати фотки, у мене їх багато. Повернусь з своєю історією